Здолати страх і стати кращим
Екстрим та армія поняття тотожні. І для вчорашньої шкільної молоді, навіть елементарні військові випробування, стають справжнім іспитом на фізичну та психологічну зрілість. Спека, розпечений пісок на зубах, страшенний гуркіт і смак та запах перепаленого дизеля створює відчуття, що це просто сон, такий собі реалістичний, але при цьому глибокий сон. Все, що відбувається оцінюється учасниками якби зі сторони. Вони та учасники дійства, і спостерігачі одночасно. Це нові, ще не зрозумілі відчуття, до яких новобранцям треба звикнути. Це вміння, які потім у життєвих екстремальних ситуаціях допомагають знайти вихід і вижити. Цьому вчать на полігоні….
Вибух імітатора повертає до свідомості та вже чітко розумієш, це не сон це реальність. І танк, який рухається на тебе у хмарі пилу не зупиниться, він їде і це реальна загроза життю. Рятує нещодавно поправлений окоп. Не глибокий, але разом з тим єдине місце що в дану мить може захистити від залізного монстра. До танка метрів двадцять. В голові питання, а якщо механік-водій, ось просто зараз, від пилу смачно втягне повітря і пчихне, потягнувши важелі…Втискуєш тіло у м’яку пісчану прохолоду. І чуєш як земля входить у резонанс із твоїм серцем. Це так сильно б’ється воно, бо чує як наближається він-найбільший страх цього моменту твого життя. Ще трохи і він накриє собою на кілька секунд, які здаються хвилинами усе, що було до тепер. Це мить перетворення. Бо коли танк проїде, він назавжди забере із собою той первинний тваринний жах, що розпирав тебе поки він наближався. З окопу, притрушений густо землею та порохом, піднімається не «нульовка», а особистість – людина, для якої обкатка танком це вже пройдений етап. І посмішка, а в когось і сльози радості від пережитого реальні свідчення хай і маленької та все ж таки перемоги над собою.
– Я змогла, а значить зможу більше!
солдат Алла Пушанко
Фото Наталії Гнедюк