В нашому інституті працює стільки прекрасних людей, які намагаються прикрасити життя оточуючих. Зверніть увагу на квітучі клумби, завжди начисто прибрані аудиторії.

Зацікавившись господарчою частиною інституту, я познайомилась з людьми, які за багато років роботи стали невеличкою родиною, кожен з них готовий прийти на допомогу у скрутну хвилину, облегшити повсякденну роботу.

Протягом 35 років завідуючою господарчою частиною ВІ КНУ, є сором’язлива жіночка з ясними очима – Гавриш Марія Степанівна. Вже довгий час місце роботи цієї жінки – маленька кімната у непомітній частині корпусу. Сюди ідуть і ідуть офіцери, працівники Збройних Сил України, курсанти. Одному необхідно обновити інтер’єр, придбати чи відремонтувати столи та стільці, іншому покращити освітлення. Хтось шукає електрика, столяра, прибиральницю. Ці та безліч інших проблемних питань завжди успішно вирішує саме Марія Степанівна. За важку і кваліфіковану допомогу, слушні поради, їй вдячні люди, кажуть спасибі.

Найбільше задоволення їй приносить порядок у стінах ВІ, охайні майданчики біля корпусу, благополуччя та здоров’я її колег. Найважливіша похвала - задоволення оточуючих від її роботи, спілкування з нею.

- Квіти для мене - це все, -зізнається Марія Степанівна, - нема тут рослини, до якої не доторкалась моя рука, все що росте на території інституту - це все я або купувала, або з дачі привозила, або подарував хтось. Бувало таке, що приходила сюди раніше, аби встигнути полити ялиночки, удобрити квіточки, - ділиться радощами й турботами завідуюча.

Все життя вона присвятила роботі, кожен день перед її очима проходили сотні людей у військовій формі. Та вона й уявити не могла, що колись її син Ігор надіне форму і стане у бойовий стрій. Багато тяжких місяців він провів на Сході нашої країни, зі зброєю у руках мужньо захищав неньку Україну. Дістав поранення, контузію, зараз заліковує болючі рани.

- Він сказав, що мусить бути там, - каже мама, - бо «свою землю ми не віддамо». Бувало таке, що подивлюсь на курсантів, закриюсь у кабінеті та згадую, що тепер і мій синок десь там воює, виборює незалежність, - зі сльозами на очах розповідає жінка.

Лише декілька хвилин знайшла головна господарка інституту на розмову, бо далі їй треба бігти, вже дзвонять колеги за наданням допомоги.

Чесно виконуючи свої професійні обов’язки вона вносить посильний особистий вклад не лише у розвиток, але й у захист нашої держави.

Так було, так є і буде, адже Марія Степанівна Гавриш – зразкова трудівниця, справжня українська жінка.

курсант Валерія Кротченко
кафедра військової журналістики